обов'язковий — прикметник … Орфографічний словник української мови
обов'язковий — [обовйазко/вией] м. (на) вому/ в ім, мн. в і … Орфоепічний словник української мови
обов'язковий — 1) (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), неодмінний, неухильний, (до)конечний 2) (який є характерною прикметою кого / чого н., завжди притаманний комусь / чомусь), неодмінний, незмінний, неминучий 3) див. постійний … Словник синонімів української мови
обов'язковість — вості, ж. 1) Абстр. ім. до обов язковий 1). 2) Відповідальність при виконанні чого небудь … Український тлумачний словник
обов'язково — Присл. до обов язковий 1 3) … Український тлумачний словник
загальнообов'язковий — а, е. Обов язковий для всіх … Український тлумачний словник
необов'язковий — а, е. Який не є обов язковим, необхідним … Український тлумачний словник
доконечний — обов язковий, неодмінний, неминучий … Словник синонімів української мови
неминучий — а, е. 1) Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов язково має настати, відбутися і т. ін. || у знач. ім. немину/че, чого, с. Те, що обов язково має настати, відбутися і т. ін. || Який не викликає ніякого сумніву; явний,… … Український тлумачний словник
дисципліна — I и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов язковим для всіх членів даного колективу. || Витриманість, звичка до суворого порядку. •• Договірна/ дисциплі/на своєчасне та належне виконання зобов язань по договорам. Емісі/йна… … Український тлумачний словник
